Я не зображую квіти.
Я зображую спробу вижити.

Тіло вже не є тілом -
це ​​місце, де щось росте всупереч.

Я працюю зі страхом бути кимось іншим.

З досвідом, де ідентичність не є фіксованою,
а постійно розпадається та збирається знову.

Флоралії - це не сад.

Це імітація дому.

Тут немає ґрунту,
тому коріння росте крізь тіло.

Краса тут - це не гармонія.

Це витривалість.

Я не створюю Едем.

Я створюю простір,
де я можу існувати, навіть якщо мені не місце.

 

I do not depict flowers.
I depict an attempt to survive.

The body is no longer a body -
it is a place where something grows in defiance.

I work with the fear of being someone else.

With an experience where identity is not fixed,
but constantly falling apart and reassembling.

Floralia is not a garden.

It is an imitation of a home.

There is no soil here,
so the roots grow through the body.

Beauty here is not harmony.

It is endurance.

I am not creating Eden.

I am creating a space,
where you can exist even if you do not belong.